Дисморфофобія: як наше сприйняття може негативно впливати на життя

Дисморфофобія або тілесний дисморфічний розлад – це психічний розлад, за якого людина надмірно й тривало переживає через уявний або ледь помітний «недолік» власної зовнішності. Такі переживання завдають значного страждання та можуть суттєво обмежувати повсякденне життя.

Психологиня Черкаського обласного ЦКПХ Наталія Жуковська пояснює: дисморфофобія – це не «надмірна вимогливість до себе» і не просто невдоволення своєю зовнішністю. Це стан, за якого людина може бути переконана, що її шкіра, ніс, волосся, фігура чи інша частина тіла мають «неправильний» вигляд, хоча люди навколо зазвичай не помічають жодної особливості або сприймають її як незначну.

Проблема полягає не в самій зовнішності, а в тому, як мозок фокусується на ній і як людина інтерпретує те, що бачить. Тривожні думки, самокритика та прагнення постійно перевіряти або «виправляти» свою зовнішність поступово посилюють стрес і знижують життя. Саме тому за таких переживань важливо звернутися за підтримкою до психолога, психотерапевта або лікаря.

Ознаки дисморфофобії можуть включати:

• постійні думки про «дефект» зовнішності, які займають багато часу протягом дня;
• часті перевірки себе в дзеркалі або, навпаки, повне уникання дзеркал;
• порівняння своєї зовнішності з іншими людьми, зокрема в соціальних мережах;
• спроби приховати «недолік» макіяжем, одягом, зачіскою чи певними позами;
• часті запитання до близьких: «Я нормальний маю вигляд?», «Це помітно?»;
• шкідливі дії зі шкірою, наприклад вичавлювання висипів або розчісування;
• уникнення спілкування, фотографування, публічних місць, навчання чи роботи.

Надмірна стурбованість зовнішністю може поступово звужувати життя людини: виникають тривога, сором, знижений настрій, труднощі у стосунках і соціальна ізоляція. Іноді людина відкладає важливі справи, уникає знайомств або постійно шукає підтвердження, що з нею «все гаразд», але короткочасне полегшення швидко змінюється новою тривогою.

Окремої уваги заслуговує вплив соціальних мереж: постійне порівняння себе з відредагованими фото та «ідеальними» образами може посилювати незадоволеність власним тілом. Водночас соціальні мережі не є єдиною причиною – значення мають також особистий досвід, самооцінка, стрес, цькування та інші психічні стани.

Варто звернутися до психолога, психотерапевта або психіатра, якщо:

• думки про зовнішність виникають щодня та забирають багато часу;
• через них виникають сильна тривога, сором або депресивний стан;
• доводиться уникати людей, навчання, роботи чи звичних активностей;
• з’являються нав’язливі дії – постійні перевірки, маскування, розпитування інших;
• з’являються думки про заподіяння собі шкоди.

У таких випадках важливо не картати себе й не намагатися впоратися самотужки. Своєчасна підтримка значно покращує стан.

Що можна зробити вже зараз

Помічайте, скільки часу ви приділяєте думкам про зовнішність і перевіркам себе.

Обмежте перегляд контенту, який провокує порівняння себе з іншими.

Замінюйте самокритику нейтральними формулюваннями: не «я маю жахливий вигляд», а «мені зараз тривожно через свою зовнішність».

Повертайтеся до справ, які важливі та приносять задоволення, навіть якщо тривога ще не зникла.

Звертайтеся по підтримку до близьких і фахівців, а не шукайте лише постійних запевнень.

Важливо: якщо ви або близька людина маєте думки про самопошкодження чи суїцид, негайно зверніться по екстрену допомогу – зателефонуйте 103 або до найближчого закладу охорони здоров’я.