Поліомієліт: чому, здавалося б, «недуга минулого» досі вражає дітей та як цьому запобігти

Щороку 24 жовтня світ відзначає Всесвітній день боротьби з поліомієлітом – захворюванням, яке ще кілька десятиліть тому було однією з найсерйозніших загроз для здоров’я дітей. Завдяки масовій вакцинації людству вдалося досягти значного прогресу в боротьбі з цією інфекцією. Проте поліомієліт і сьогодні залишається небезпечним, адже вірус продовжує циркулювати в окремих регіонах світу, а ризик його поширення зберігається доти, доки не буде досягнуто глобальної ліквідації захворювання.

Україна також стикалася із загрозою поліомієліту. В Україні в 2021 році було зареєстровано спалах поліомієліту – два випадки захворювання на поліомієліт у дітей із Рівненської та Закарпатської областей. В обох випадках діти мали ознаки гострого вʼялого паралічу. За результатами лабораторних досліджень було підтверджено поліомієліт. Подальші заходи реагування, зокрема додаткова вакцинація дітей, були спрямовані на припинення поширення інфекції.

Поліомієліт – небезпечне інфекційне захворювання, яке уражає нервову систему. Поліовірус передається переважно фекально-оральним шляхом – через забруднені руки, воду та харчові продукти. Інфекція часто перебігає безсимптомно, що ускладнює її виявлення. Приблизно в одному з 200 випадків інфікування розвивається незворотний параліч.

Своєчасне виявлення інфекції має вирішальне значення для запобігання її поширенню. Оскільки одним із найтяжчих проявів поліомієліту є гострий в’ялий параліч, саме виявлення таких випадків відіграє важливу роль у системі епідеміологічного нагляду за цією інфекцією.

Гострий в’ялий параліч (ГВП) характеризується раптовою появою м’язової слабкості та зниженням м’язового тонусу, найчастіше в кінцівках. Водночас ГВП не є синонімом поліомієліту: він може виникати внаслідок різних неврологічних захворювань, проте вимагає особливої уваги, оскільки може бути проявом ураження нервової системи поліовірусом.

Тому кожен випадок ГВП у дитини віком до 15 років підлягає належному епідеміологічному розслідуванню та лабораторному обстеженню відповідно до чинних вимог. Дослідження зразків калу дає змогу виявити або виключити циркуляцію поліовірусу та, за необхідності, своєчасно організувати протиепідемічні заходи.

Специфічного лікування поліомієліту не існує, тому основним засобом профілактики залишається вакцинація.

В Україні для планової імунізації дітей застосовують інактивовану поліомієлітну вакцину (ІПВ), яка не містить живого вірусу та не може спричинити поліомієліт.

Щеплення проводять відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. Якщо дитина пропустила вакцинацію, необхідно звернутися до сімейного лікаря або педіатра, щоб надолужити пропущені дози. Вакцинація проти поліомієліту в межах національної програми є безоплатною.

Захист дітей залежить не лише від роботи системи охорони здоров’я, а й від відповідального ставлення батьків. Важливо регулярно перевіряти вакцинальний статус дитини, своєчасно проводити щеплення, дотримуватися правил особистої гігієни, мити руки перед їжею та після відвідування туалету, використовувати безпечну питну воду й дотримуватися правил харчової безпеки. Якщо раптово виникає слабкість у руках або ногах, порушується хода чи з’являються ознаки млявого паралічу, необхідно невідкладно звернутися по медичну допомогу.

Поліомієліту можна запобігти! Своєчасна вакцинація, ефективний епідеміологічний нагляд за випадками гострого в’ялого паралічу та відповідальне ставлення до здоров’я дітей допомагають запобігти поширенню інфекції й захистити майбутні покоління.