Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Першого грудня вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

День покликаний підвищити поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та привернути увагу суспільства до порушень прав і свобод людини, які мають ВІЛ-статус.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування. З початку епідемії інфікувалися ВІЛ 75,7 мільйонів осіб. Від захворювань, зумовлених ВІЛ-інфекцією та СНІДом, померли 35 мільйонів осіб у світі.

Україна залишається регіоном із високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції. Вона знаходиться на другому місці у Східній Європі за кількістю людей, які живуть з ВІЛ. За інформацією Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй із ВІЛ/СНІД  в Україні проживає більше 250 тисяч українців, які інфіковані  ВІЛ.

Щодня діагноз «ВІЛ» отримують майже 60 українців та помирає від СНІДу сім людей.

Однак офіційна статистика відображає лише частину реальної кількості людей, які живуть з ВІЛ. Враховуючи перебіг захворювання (хвороба майже не проявляє себе тривалий час), низький рівень знань про ВІЛ-інфекцію, страх пройти обстеження на ВІЛ призводить до того, що багато ВІЛ-позитивних людей живуть не знаючи, що вони інфіковані.

Із початку 2024 року в Україні офіційно зареєстровано 7 841 новий випадок ВІЛ-інфекції, у 2 312 пацієнтів діагностовано СНІД, а 899 людей померли від СНІДу. На Черкащині виявлено 246 випадків ВІЛ-інфекції, 45 випадків СНІДу, 20 осіб померло від СНІДу.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику. Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ-інфікованими, вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.

Вірус передається:

• статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
• парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений, нестерильний медичний інструмент);
• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).

 ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання;
• обійми;
• кашель або чхання;
• при використанні загального телефону;
• при відвідинах хворого в лікарні;
• через укуси комах;
• при користуванні загальним туалетом;
• через їжу і посуд при сумісному помешканні;
• при купанні в басейні, лазні або ванні;
• через білизну і одяг.

Що робити, щоб уникнути інфікування ВІЛ-інфекції:

• уникати випадкових статевих зв’язків (використовувати презервативи);
• утримуватись від вживання наркотичних речовин якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків;
• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);
• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;
• вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якомога раніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування;
• для ВІЛ-позитивної матері, щоб попередити інфікування дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

ВІЛ – це не вирок, це хвороба, яку треба вчасно діагностувати і лікувати. За таких умов можна вести якісне і повноцінне життя.